100-річчя церкви Різдва Святої Богородиці

12 серпня, в день Апостолів Сили та Силуяна й Івана-воїна, митрополит Вінницький і Барський Симеон з пастирським візитом відвідав Літинський район, де в селі Українка освятив престол у церкві Різдва Св. Богородиці та храм. Запашним короваєм та квітами церковна громада стрічала Владику. Після чину освячення Владика звершив Божественну Літургію. Його Високопреосвященству співслу-жили священики району на чолі із благочинним протоієреєм Олегом Макаром. Наприкінці Літургії Владика звернувся до учасників богослу-жіння з повчальним словом та оголосив день Івана-воїна другим престольним храмовим святом. У свою чергу, настоятель церкви Різдва Св. Богородиці ієрей Миколай Залєвський висловив Владиці подя-ку за візит та звершене освячення.

Співи Богослужіння у столітньому храмі виконував церковний хор Свято-Миколаївського храму Літина. У Літургії взяли участь сільський голова Олена Мазуренко, керівник ФГ «Фавор ВГВ» Григорій Волинець, сотні вірян із навколишніх сіл та Літина. По завершенні Богослужіння відбулася святкова трапеза.
До дня, який увійшов в історію села, громада готувалася дуже активно. Жителі села залишали свої домашні клопоти, сходилися фарбувати, прибирати та білити церкву. Віряни дуже хвилювалися, чи встигнуть все зробити вчасно? Тож нині церква засяяла колоритністю барв та живих квітів. Спасибі всім, хто доклав багато праці та вніс свою частку матеріальної допомоги.
Ми всі щиро вдячні депутату обласної ради, голові Літинської РДА Івану Мельничуку за щедру пожертву на храм та велике спасибі нашим постійним меценатам – керівникам фермерських господарств Григорію Волинцю, Василю Щербичу, Галині Сідак. 
Миру всім вам та Божого благословення!
Георгій Постовий, церковний староста.
Історія церкви устами очевидців
Стіни церкви Різдва Св. Богородиці таять у собі пам’ять про радісні та сумні події, які відбувалися в нашому селі. Це знають прихожанки Анастасія Слободянюк, Фросина Гончарук, Ніна Павліченко і Тетяна Ряба. 82-літня Фросина Андріївна розповіла таке:
-Цей храм ставили наші діди і прадіди. Кожний мав викопати свою частину підмурку та засипати камінням. Хто мав каміння, той давав своє, а хто не мав, той купував. Підмурок робився під стіни півтораметрової товщини.І камені для стін викладали вручну, тягнучи їх на риштовку мішками. Моя бабця Явдоха варила людям їсти, які тут будували. Храм накрили куполами, а нині їх нема, я їх і пригадати не можу. Ми жили навпроти. І я пам’ятаю, як мене мама носила до церкви на руках. Але до війни тут зробили зерносховище, ми з сестрою прибігали сюди гратися, а нас сторож Корній проганяв. Це зараз на церкві добудували дзвінницю, а коли приходили німці, то радянські солдати розібрали дах і тягнули наверх оруддя. Мама плакала і забирала нас, дітей, до лісу. Тоді обійшлося без стрільби. З 1941 року тут знову діяла церква. У нас був дуже добрий священик з Літинки – Афанасій Баніт. Це – батюшка від Бога. Влітку в жнива ми всі йшли до церкви, і після служби він казав: «А тепер, дорогенькі, - скиртувати, щоб узимку худібка була сита». І всі йшли в поле. Батюшка вилазив на скирту, а ми йому солому подавали. Він до нас приходив пішки з Літинки. У голодний 1947 рік він брав паличку, чіпляв берестяний кошик, клав у нього шматочки хліба і так ішов. А в полі голодні діти пасли худобу, як бачили його, то бігли назустріч. Він щоразу спинявся: «Ти чий? Ага, Дарчин… А ти чий?» Гладив діток по голівці й роздавав хліб. Як зараз бачу, як перед церквою він через кожні дві ступні в ряд садить ясенки. З них тільки ці два красені ростуть і досі. У 1954 році він мене з чоловіком вінчав. Тоді двері в церкві були з причілка, а не збоку, як зараз. У 1962 році церкву знову закрили комуністи. Тоді людей багато зібралося, всі кричали: «Не закривайте!», плакали. А вони винесли з церкви ікони, скидали на купу, і хтось зняв хреста. Щоб ікони не спалили, люди їх розібрали. А ми взяли маленьку книжечку. Церкву перебудували на клуб. Замурували вікна, зробили стелю низькою. Я сюди й не заходила. А відкрилася вона знову в 1989 році. Люди дуже хотіли й просили, то колишній голова колгоспу поступився. Нині церквою опікується ієрей Миколай Залєвський. Служба відбувається кілька разів на місяць, а також на церковні свята. 100-річчя нашої церкви – визначна подія для села.

 

 

Літинська районна державна адміністрація
Весь контент доступний за ліцензією 
Creative Commons Attribution 4.0 International license, якщо не зазначено інше.

вул. Соборна, 7, смтЛітин, 22300, 
тел./факс: (04347) 2-12-05, тел. 2-14-63