Вони захищають не Донбас, вони захищають нас!

26 славних земляків-літинчан нині зі зброєю в руках боронять наші землі на Сході України від російських зайд і місцевих запроданців - сепаратистів. Частина з них виконують свій військовий обов’язок як воїни-контрактники, частина за покликом серця пішли воювати у добровольчі батальйони, а частину було мобілізовано відповідно до закону про часткову мобілізацію. За повідомленням від рідних, знайомих, працівників органів місцевого самоврядування, всі вони мужньо протистоять небезпечному і знахабнілому ворогу, що не жаліє ні старих, ні малих, знищуючи економічний потенціал та інфраструктуру Донбасу. Є вже серед наших земляків і поранені, але дякувати Богу всі живі. Однак всі вони знаходяться в зоні бойових дій уже не один місяць і потребують ротації (заміни) для того, щоб відпочити, побачитися з рідними і з новими силами повернутися до своїх товаришів по зброї і далі гнати окупантів з нашої землі.

З цією метою Президент України Петро Порошенко видав указ про третю хвилю мобілізації, яка передбачає призов до війська військовозобов’язаних громадян, віком від 20 до 60 років і, в основному тих, хто раніше проходив військову службу. Разом з тим, призвати можуть і тих, хто не служив, але має потрібну військову спеціальність. Усі військовозобов’язані, за розпорядженням начальника Генштабу, повинні пройти військову медичну комісію, після чого їх направлятимуть до військових частин, що базуються на території області, де вони отримуватимуть необхідне бойове злагодження терміном до одного місяця, включно з комплексом прав з бойової підготовки на військовому полігоні. На Вінниччині одним із таких пунктів підготовки визначено в/ч 3008 та полігон біля с.Тютьки.

Потрібно сказати, що переважна кількість українців розуміють - Україні дуже важко. Підступний ворог не залишив нам вибору - ми повинні йти в бій і здолати його, виборюючи перемогу ціною поту, крові і, на жаль, найціннішого, що в нас є – життя.
За останні місяці українська армія відродилася з руїн та отримала бойовий досвід. Настав переломний момент. Українські війська взяли в оточення терористичні угруповання. Підконтрольна бойовикам територія зменшилася майже втричі. Рівень забезпечення та озброєння нашої армії значно зріс. Але бійцям потрібен перепочинок – як фізичний, так і психологічний. Потрібне свіже поповнення. Адже вони воюють не за Донеччину і Луганщину, а за всю Україну! Тому що загарбник не збирається зупинятися на Донбасі. Для реалізації планів з відродження російської імперії йому потрібна вся Україна. Для цього й накопичує на наших кордонах озброєну до зубів найновішою військовою технікою орду. При цьому ворог не обмежується лише військовою агресією, а застосовує війни інших видів, зокрема - економічної та інформаційної. Особливе значення для здійснення кривавих фантазій кремлівських політиків має інформаційна війна. Віднаходячи в українському суспільстві вразливі точки, надпотужна інформаційно-пропагандистська машина Путіна починає тиснути на них усіма засобами, намагаючись досягти морально-психологічного зламу у свідомості українців. Відверта брехня, пересмикування фактів, поширення чуток, пліток, вкидання неправдивої інформації – далеко не повний перелік пропагандистських технологій, що застосовує ворог. На сьогоднішній день найуразливішою, найболючішою точкою нашого суспільства є проведення третьої хвилі мобілізації. Саме сюди на її зрив, на створення атмосфери недовіри між органами влади і людьми наразі і спрямовано всю потугу російської пропаганди. З цією метою активізуються так звані «п’яті колони» з числа проросійськи налаштованих громадян, членів КПУ та регіоналів, які фактично підтримують дії кремля з анексії Криму та створення зони нестабільності на Донбасі. До того ж, частина біженців, які сьогодні приїжджають у неохоплені полум’ям війни регіони, можуть виявитися сепаратистами, які за найпершої ліпшої нагоди будуть сприяти запровадженню пропагандистських технологій. Однією із найдієвіших таких технологій є «материнські бунти».
Цинічно використовуючи важкий емоційний стан матерів і дружин, російські пропагандисти вміло спрямовують їх біль і розпач у потрібне для себе русло радикальних дій, спрямованих на спротив заходів із проведення мобілізації військовозобов’язаних. Такі акції з перекриття міжнародних трас та інспіровані кремлівськими найманцями відбулися у стратегічних для Росії південних областях, на Буковині і Закарпатті. Не оминули подібні акції навіть Львівщину і Волинь, де сепаратистські настрої взагалі відсутні. Щоправда, тут матері виходили на акції протесту з іншими вимогами: не відмовляючи у призові, а вимагаючи від влади для своїх рідних достатнього озброєння і засобів індивідуального захисту. Ось у таких умовах і докотилася третя хвиля мобілізації до Літинщини. Хвиля значно масштабніша, ніж попередні дві.
Завдання – не з простих і потребує максимальної взаємодії і виваженості відповідальних за цей процес працівників військового комісаріату і органів місцевого самоврядування.
Чи є у нас в Літині своя «п’ята колона», яка могла б ускладнювати мобілізацію літинчан? 
Напевно, що є. Варто лише прислухатись у людних місцях, де обговорюється перебіг подій на Донбасі, і обов’язково знайдеться хтось зі співрозмовників або перехожих, який мимохідь викаже сумніви у доцільності бойових дій і достовірності інформації із зони АТО українських ЗМІ. Мовляв, ось російські супутникові канали говорять зовсім інше. Або ж почне розповідати «фейкові» повідомлення російської пропагандистської індустрії про перемоги терористів, яких вони називають «ополченцями», про тисячі загиблих українців, про розстріл нашими бійцями мирних жителів, про розп’яття трирічного хлопчика і ще багато різних жахів, які підривають моральний дух, приносять у свідомість невпевненість і вагання, викликають почуття недовіри до дій Президента і Уряду України. А як наочний приклад присутності «п’ятої колони» в Літині, наведу появу в громадських місцях написів сепаратистського спрямування: - «Хунту - геть», «Путин, спаси Донбасс» і навіть англійською – «Save Donbass People!». Причім, усе це робилося з розмахом. Метровими літерами на найбільш помітних місцях, - на паркані центральної районної лікарні, на стінах містечкового стадіону і районного кінотеатру. Неадекватною, можна навіть сказати поблажливою, була реакція на повідомлення про появу написів у нашої міліції. Це, мовляв, місцеві шалапути бешкетують. Хоча періодичність появи, формат і графіка написання, а також час, затрачений на написання гасел такого масштабу, говорять про системність та ідеологічну заангажованість цієї акції. Окрім міліції, певні претензії можна пред’явити і селищній самообороні на чолі зі Станіславом Чернявським. Є у нас в Літині і популяризатори через інтернет-мережу російських пропагандистських телеканалів, таких як «LIFE NEWS», «Russia today» та інших. До речі, напис англійською «Save Donbass People!» на паркані ЦРЛ скопійований саме звідти, а деякі користувачі сайту в соціальній мережі «Однокласники» навіть не приховують своїх сепаратистських поглядів. Тобто проблема «п’ятої колони» в Літині існує і на неї не варто заплющувати очі, принаймні, правоохоронним органам. 
Прикро, але досягнення пропагандистських цілей окупантів, окрім «п’ятої колони» та інформаційно-диверсійних груп сепаратистів, іноді спричиняють і недолугі дії окремих представників влади, що призводить до випадків громадського спротиву. Так сталося в неділю 10 серпня в селі Сосни, де люди в знак незгоди з діями працівників військового комісаріату, сільської ради і правоохоронців щодо засобів і методів мобілізації мешканців Соснівської сільської ради перекрили дорогу. На місце події терміново виїхав голова Літинської райдержадміністрації Іван Мельничук, голова райради Віталій Мельник, районний прокурор Олег Жученко, в.о.начальника райвідділу внутрішніх справ Юрій Найчук із заступниками та інше районне керівництво, до яких пізніше долучився військовий комісар Хмільницького ОМВК Арсен Арустамян. Головний натиск знервованих селян довелося прийняти на себе голові РДА, так як Соснівський сільський голова Світлана Мудріцька у такий гострий момент поїхала зранку з місцевою командою на футбольний турнір у с.Сосонка Вінницького району, що викликало додаткову хвилю негативних емоцій у протестувальників. Із усього емоційно-галасливого масиву вимог, претензій, незадоволень і звинувачень на адресу влади вдалося виокремити і систематизувати головні причини, що спонукали людей піти на крайні заходи.
Чотири села, які входять до складу Соснівської сільської ради, почали нуртувати задовго до зазначених подій, з того моменту, як працівники сільської ради підготували і подали до об’єднаного міжрайонного військового комісаріату в місто Хмільник списки військовозобов’язаних із числа жителів територіальної громади у кількості 723 чоловік. Люди не знали, за яким принципом формувалися зазначені списки і чому в них не потрапили окремі громадяни з певним родинним або соціальним статусом . Хоча в указі Президента чітко вказані шість категорій громадян, які мають відтермінування від призову. Це - заброньовані органами державної влади на період мобілізації, визнані непридатними до військової служби в мирний і воєнний час, жінки, які мають дітей до 16 років, чоловіки, котрі мають трьох і більше дітей до 18 років, громадяни, які доглядають осіб, що цього потребують та зареєстровані в територіальному центрі, опікуни при наявності відповідних документів, і народні депутати. Тобто, якщо сільська рада вирішила подати всіх військовозобов’язаних, що підлягають мобілізації, то потрібно це було зробити гласно, прозоро і вказати на мотиви внесення до списку одних і вилучення інших. Далі більше. Із цих 723 військовозобов’язаних воєнний комісаріат надіслав близько 400 повісток на проходження військової медичної комісії в райвійськкоматі в Хмільнику. При цьому повідомлення отримали громадяни, що мають інвалідність, хворі, недієздатні і таке інше. Зокрема, повістки отримали Микола Шашкевич, хоч його батько має інвалідність і пересувається за допомогою ціпка, Микола Новиков, котрий лише місяць як після важкої операції пропасної виразки, до того ж має довідку – про непридатність до військової служби по зору. Володимир Коломійць із с. Радянське хворий на гострий нефрит, Олександр Хейлик, розумово недієздатний (щоправда, підтверджувальні документи про це – відсутні), який взяв у руки отримане повідомлення і ходив вздовж вулиці, питаючи перехожих, що йому з цим папірцем робити й куди їхати. Зі слів дружини, повістку отримав навіть Микола Мальченко, інвалід без ноги (хоча, як заявила Соснівський голова, йому повістки не було). А ті, хто поїхав на медкомісію, на їхній погляд, залишилися вкрай незадоволеними якістю роботи членів комісії, що в основному зводилася до візуально поверхневого огляду з неодмінним вердиктом - придатний. Ще однією причиною загострення ситуації стало те, що не враховувався сімейний стан військовозобов’язаних. Так, отримали повідомлення батько Володимир і син Ярослав Пушкарі. У місцевої жительки Матвіяшиної Людмили Анатоліївни отримали на руки повідомлення чоловік, батько і брат. Інший Пушкар Олександр Григорович отримав повідомлення в той час, коли його рідний брат Володимир вже проходить військову службу, а вдома, в разі призову, залишається одна матір - пенсіонерка.
Останньою ж краплею, що змусила людей вдатися до радикальних заходів, послужили методи призову, застосовані до військовозобов’язаних Соснівської територіальної громади працівниками військового комісаріату, які чомусь вирішили, що найкращим часом для вручення повістки для військового збору є вечір. А тому в суботу 9 серпня пізно ввечері вони разом з працівниками сільради, на чолі з райвійськкомом почали об’їзд осель призовників, чим наполохали окремих громадян, які вирішили, що забиратимуть всіх поголовно, принаймні, з числа тих, хто пройшов медкомісію. Хоча, як виявилося насправді, було виписано близько десяти повідомлень. Їхні перестороги лише посилилися після того, коли наступного дня працівники райвійськкомату продовжили вручати повідомлення, але вже у супроводі міліції. Причім, Олександра Плахотнюка з Городища, чоловіка землевпорядника Соснівської сільської ради, забрали в день весілля його брата.
Тому не дивно, що на дорозі біля сільської ради емоції людей, в основному жінок, били через край і звучали заклики не пускати чоловіків до армії. Однак виважена поведінка районного керівництва, правоохоронців, а найголовніше - здоровий глузд самих людей взяли гору і спільними зусиллями надмірні пристрасті було вгамовано. Бо деякі з особливо галасливих жіночок почали вже закликати йти перекривати міжнародну трасу, дехто почав енергійно розповсюджувати чутки про те, що міліція забирала деяких військовозобов’язаних у кайданках, вказуючи при цьому на конкретних осіб, що в дійсності виявилося повною нісенітницею. А одна, надміру екзальтована молодичка, взагалі кричала в очі голові райдержадміністрації, що їй краще лягти під Путіна, аніж відпускати військовозобов’язаних чоловіків на Донбас, на що Іван Іванович, який до того спокійно й толерантно спілкувався із протестувальниками, не втримався і так само емоційно відповів, що в нього немає поваги до людей, які закликають підкорятися агресору. 
Тому на погоджувальній раді у присутності військового комісара та сільського голови протестувальники вирішили діяти більш конструктивно і заслухати райвійськкома та написати звернення до голови ОДА та обласного прокурора. На жаль, Арсен Арустамян у нервовій атмосфері, що панувала у приміщенні сільської ради, не зміг надати вичерпні відповіді на гострі запитання громадян щодо методів і засобів військового комісаріату під час проведення призову військовозобов’язаних. Однак пояснив, що пізні візити працівників військового комісаріату були обумовлені тим, що тільки о 18.00 9 серпня прийшов терміновий наказ обласного військкомату про формування команди призовників протягом доби, що потребувало швидких дій, так як питання оборони країни вимагають негайного вирішення. Особливо щодо розгортання додаткових мобілізаційних резервів в умовах ведення бойових дій. Заради об’єктивності не можна не сказати, що система роботи військкоматів, а точніше її відсутність, була складовою частиною загального плану розвалу українського війська, який чітко виконувався протягом останніх років. Ліквідація військових комісаріатів в окремих районах, і в Літинському в тім числі, скорочення до мінімуму їхніх структурних підрозділів і працівників, часткове знищення бази даних не могли не позначитися на якості роботи військкоматів, не всі з яких, до того ж, змогли оперативно перелаштуватися до роботи в умовах проведення АТО.
Напевно, саме такі непрофесійні дії військових комісаріатів і змусили Президента України Петра Порошенка виказати ініціативу щодо застосування практики, коли бойові офіцери з фронту, які зазнали поранень, після повернення будуть працювати у військкоматах на посадах військкомів або їх заступників. А військкоми на 45 діб поїдуть у Збройні Сили. Іншими словами, призовна кампанія у Соснівській сільській раді може слугувати взірцевим посібником з того, як не потрібно проводити призов військовозобов’язаних. 
Але, як водиться, в кожній ситуації потрібно шукати позитив. Зокрема, позитив ситуації проведення призову у Соснівській сільській раді зводиться до того, що всі недоліки і прорахунки окреслилися вже на самому початку третьої хвилі мобілізації, а швидка реакція на їх усунення голови районної державної адміністрації Івана Мельничука та голови районної ради Віталія Мельника стала запорукою того, що в майбутньому подібних помилок військкомати та органи місцевого самоврядування припускатися не будуть. Для цього вже наступного дня ними було скликано і проведено нараду голів сільських та селищної рад за участі керівників районної прокуратури, відділу внутрішніх справ, структурних підрозділів органів державної виконавчої влади та військового комісаріату. На нараді було детально проаналізовано всі недоліки та упущення і вироблено комплекс системних заходів із проведення мобілізації військовозобов’язаних. Зокрема, вручення повісток працівниками військкомату проводитиметься лише у світлий час доби з обов’язковою присутністю представників сільської ради та депутата органу місцевого самоврядування. Крім того, повістка буде вручатися військовозобов’язаному особисто в руки. В разі відмови військовозобов’язаного отримувати повістку, представниками сільської ради, військкомату, дільничого міліціонера і депутата складається протокол про відмову. Ще одним важливим рішенням стало те, що після домовленостей із керівниками санітарно-епадеміологічної служби Андрієм Кутинським та Ніною Новотарською, військова медична комісія Хмільницького об’єднаного районного військового комісаріату для проведення медогляду військовозобов’язаних із Літинського району проводитиметься в Літині на другому поверсі приміщення Літинської СЕС по вулиці Дзержинського. Крім того, згідно вказівки голови РДА Івана Мельничука, військовозобов’язаних на проходження медичної комісії повинен супруводжувати працівник сільської ради. Це дасть змогу покращити якість медичного огляду, уникнути появи неправдивої інформації та заощадити гроші призовників. Також з метою уникнення перекручень щодо повноти й об’єктивності списків військовозобов’язаних, що підпадають під мобілізацію третьої хвилі, сільським, селищному головам рекомендовано скласти і зареєструвати списки вйськовозобов’язаних, які не підлягають мобілізації, відповідно до вище зазначених категорій громадян. В особливих випадках комісійно, за погодженням із районним військовим комісаріатом, у розрізі застосування ст. 23 п. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» припустимо застосування відтермінування на обмежений термін мобілізації військовозобов’язаних певних професій. Всі інші вносяться до списків військовозобов’язаних, що підлягають мобілізації. 
У свою чергу, прокурор району для зміцнення законності і правопорядку на території району з поточного тижня започатковує проведення щотижневого особистого прийому громадян з питань, що відносяться до компетенції прокуратури, з виїздом до територіальних громад. Час і місце прийому буде погоджуватися із сільськими головами . Принагідно зазначимо, що така зустріч прокурора району Олега Жученка у Соснівській територіальній громаді вже відбулася 12 серпня. На завершення голова райдержадміністрації поінформував, що, як наслідок вжитих заходів, кількох призовників, включно із Яблонським, у якого двоє малолітніх дітей, а дружина вагітна третім і наразі перебуває в пологовому будинку в місті Вінниці, повернено із в/ч 3008 додому. А також наголосив, що зазначених подій можна було уникнути, якби громадяни скористалися гарячою лінією і завчасно зателефонували до нього особисто чи на гарячу лінію за телефоном 097-074-88-35 та поставили до відома про ситуацію, що назріває в сільській раді у зв’язку із мобілізацією військовозобов’язаних.
А що стосується соснівських подій, то добре, що серед цього виру пристрастей, були такі, як Дячинський Роман Олександрович, який забрав із числа мітингувальників свою матір, мотивуючи тим, що він все одно, в разі необхідності, піде воювати. Бо що тоді буде з Україною, з усіма нами, коли кожний почне уникати мобілізації. А Наталія Олександрівна Рубаха, син якої вже на той час перебував у в/ч3008, у своїй пристрасній промові висловила загальну превалюючу думку, що мешканці територіальної громади добре усвідомлюють усю небезпеку ситуації, що склалася на Сході держави, що Донбас - це також наша земля, також Україна і ми всі повинні її боронити як свою, але разом з тим люди вправі вимагати прозорості в діях влади і справедливості у прийнятті рішень.
А загалом, то всім нам необхідно привчатися жити в нових реаліях. Бо так, як учора, вже більше не буде ніколи.
Тому протестувати проти мобілізації і формування додаткових військових підрозділів, тобто підсилення українського війська – це все одно, що відчинити браму і зустріти ворога хлібом - сіллю. Гадаю, що навряд чи хтось із наших земляків хоче, щоб якоїсь миті в нас на Літинщині з’явився свій Слов’янськ. Захист Батьківщини - це найперший обов’язок чоловіків. Бути Україні чи не бути, рости нашим дітям на своїй землі чи ні - залежить сьогодні лише від тих, хто відстоює суверенність та незалежність на Сході України. Нам не залишили вибору - ми повинні перемагати. Або ми - ворога, або ворог - нас. 

Літинська районна державна адміністрація
Весь контент доступний за ліцензією 
Creative Commons Attribution 4.0 International license, якщо не зазначено інше.

вул. Соборна, 7, смтЛітин, 22300, 
тел./факс: (04347) 2-12-05, тел. 2-14-63