Європейська інтеграція

Європейський Союз

Європейський Союз — це інтеграційне міждержавне об’єднання 28 європейських країн, що поєднує в собі риси міжнародної організації і федеральної держави.

Перший крок у бік створення сучасного Євросоюзу був зроблений в 1951: ФРН, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Франція, Італія підписали договір про заснування Європейського об'єднання вугілля і сталі (European Coal and Steel Community), метою якого стало об'єднання європейських ресурсів з виробництва сталі й вугілля, в дію даний договір вступив з липня 1952 року.

З метою поглиблення економічної інтеграції ті ж шість держав в 1957 заснували Європейське економічне співтовариство (European Economic Community) і Європейське співтовариство з атомної енергії (Євратом, European Atomic Energy Community). Найважливішим і найширшим за сферою компетенції з цих трьох європейських співтовариств було ЄЕС, так що в 1993 році воно було офіційно перейменоване в Європейські спільноти (ЄС — European Communities).

Маастрихтська угода, яка була підписана 7 лютого 1992 р. створила нову структуру з трьома «опорами», які мають як політичний, так і економічний характер – Європейський Союз (ЄС). Лісабонський договір, створений з метою покращення функціонування Європейського Союзу в складі 27 країн-членів і зміцнення його ролі і позицій на світовій арені в умовах різких глобальних змін, був остаточно узгоджений на Міжурядової конференції в Лісабоні 19 жовтня 2007 і набрав чинності 1 грудня 2009 року. Необхідність внесення змін до основоположні договори ЄС була викликана тим, що всього за два з половиною роки (квітень 2004 - 1 січня 2007 рр..) число країн-членів зросла з 15 до 27, а їх сукупне населення досягло майже півмільярда чоловік. Договір покликаний замінити собою провалився проект Конституції ЄС (проект якої був підписаний в червні 2004 р.). Коли в 2005 році на референдумах у Франції і Нідерландах Конституція була відхилена, Європейський союз виявився в інституціональному глухому куті. Щоб рухатися далі, було необхідно серйозно спростити структуру колективних органів, принципи і порядок їх роботи, зробити їх діяльність більш зрозумілою і прозорою. Договір про реформу закріпив баланс між цілями та інтересами країн-членів ЄС, надавши останньому статус "супердержави ".

Головними досягненнями ЄС на сучасному етапі його розвитку є побудова спільного ринку, створення економічного і валютного союзу на основі єдиної грошової одиниці — євро, створення Шенгенського простору і введення єдиної візи для іноземців на підставі Шенгенських угод, розробка і проведення інститутами Європейського Союзу загальної політики в різних галузях; формування права Європейського Союзу - самостійної правової системи, яка регулює багато важливих сфер суспільних відносин за участю держав-членів, юридичних осіб і пересічних громадян; введення інституту громадянства Союзу як стійкого правового зв'язку громадян держав-членів безпосередньо з Європейським Союзом; перетворення Європейського Союзу на самостійного учасника міжнародних відносин, встановлення Союзом партнерських відносин з іноземними державами.

Розширення Європейського Союзу, яке відбулося 1 травня 2004 року, призвело до історичних змін політичних, географічних та економічних умов для України та Євросоюзу. Сьогодні Європейський Союз та Україна мають спільний кордон і як безпосередні сусіди будуть посилювати свою політичну та економічну взаємопов‘язаність. Розширення дає можливість для України та Європейського Союзу розвивати якомога тісніші відносини, що виходитимуть поза рамки співробітництва до поступової економічної інтеграції та поглиблення політичного співробітництва. Європейський Союз та Україна сповнені рішучості посилити свої відносини та сприяти утвердженню стабільності, безпеки і добробуту. Такий підхід заснований на спільних цінностях, спільній власності та диференціації. Це сприятиме подальшому зміцненню нашого стратегічного партнерства.

Хронологія розширення ЄС
2013 Сьоме розширення ЄС (Хорватія)
2007 Підписано Лісабонський договір
2007 Шосте розширення ЄС (Болгарія, Румунія)
2004 Договір про запровадження Конституції для Європи
2004 П'яте розширення ЄС (Чехія, Естонія, Кіпр, Латвія, Литва, Угорщина, Мальта, Польща, Словенія, Словаччина)
2002 Завершений процес запровадження євро
1999 Починає діяти економічний та монетарний союз
1997 Підписана Амстердамська угода
1995 Четверте розширення (Австрія, Швеція, Фінляндія)
1992 Підписана Угода про Європейський Союз (Маастрихтська угода)
1989 Падіння Берлінської стіни
1986 Єдиний Європейський Акт
1986 Третє розширення (Іспанія і Португалія)
1981 Друге розширення (Греція)
1973 Перше розширення Європейського Співтовариства (Великобританія, Данія та Ірландія)
1957 Німеччиною, Францією, Італією та країнами Бенілюкс утворені Європейське Економічне Співтовариство та Євратом (Римська угода)
1951 Утворене Європейське співтовариство вугілля і сталі (Паризька угода)
1950 Декларація Шумана

Ініціативи Європейського Союзу

«Культурна столиця Європи» – ініціатива Європейського Союзу, яка полягає в щорічному виборі того чи іншого міста центром культурного життя Європи з метою привернути увагу до його культурного розвитку. Ідея даної ініціативи полягає в тому, щоб щорічно в одному з європейських міст демонструвати всі прояви сучасної європейської культури. Метою програми є зближення європейців на основі співпраці в сфері культури.
Першою культурною столицею Європи у 1985 році було названо Афіни.
Починаючи з 2009 року було вирішено, що два міста ставатимуть в Європі культурною столицею року: одне — від країни, яка нещодавно вступила до Європейського Союзу, а друге — від країни, що вже перебувала членом ЄС.
Пари культурних столиць номінуватимуться державами — членами ЄС у такому порядку:
2013 — Франція (м. Марсель) та Словаччина (м. Кошице),
2014 — Швеція та Латвія,
2015 — Бельгія та Чехія,
2016 — Іспанія та Польща,
2017 — Данія та Кіпр,
2018 — Нідерланди та Мальта.

Місто отримує титул на один рік, протягом якого влада має організовувати заходи, призначені для демонстрації європейського культурного багатства та різноманіття. За цей час місто може отримувати доходи від туризму. Як правило, додаткове фінансування, яке залучається в зв’язку з виконанням функції культурної столиці, дозволяє місту значно оновити стан своїх культурних закладів.

«Зелена столиця Європи» – новий щорічний приз, котрий запровадила Європейська Комісія. Даний приз будуть присуджувати місту, котре опікується озелененням та екологією, організовує міське життя так, щоб максимально турбуватися про оточуюче середовище та перспективу розвитку екотуризму.

Цим призом нагороджуватимуть з 2010 року. Вже сьогодні міста, які хочуть прийняти участь в змаганні, можуть подати заявку через Інтернет. Це може бути будь-яке місто з населенням більш, ніж 200 тис. осіб з Європейського Союзу, з країн-кандидатів до вступу в ЄС, а також міста Ісландії, Норвегії, Ліхтенштейну. Приз отримує те місто, яке вже досягло високих екологічних стандартів, постійно турбуються про оточуюче середовище та поліпшує екологічну ситуацію.