Генерал, що не зрадив українську присягу (101-річниця з дня загибелі генерала Армії УНР Якова Гандзюка )

08.02.2019

Український генерал Яків Гандзюк, уродженець с. Багринівці Літинського району, подільської землі, що подарувала нації таких українських героїв, як отамани національно-визвольних змагань - Яків Гальчевський та Яків Шепель. Три українських Якови золотими літерами вписали свої імена у героїчну епопею української нації, що боролась, і продовжує боротьбу за свій національний дім. Саме Яків Гандзюк був одним із перших українських бойових офіцерів високого рангу, що активно відгукнувся на утворення українізованих військових частин, які стали основою для відродження національних збройних сил української держави у 1917 р.

Цьому славетному подолянину випала доля дати гідну відповідь незламного українського вояка московському кату Муравйову, який запропонував зрадити і перейти на службу до ворога, на що Гандзюк відповів категоричною відмовою, сказавши при цьому слова: "Ви помилилися, бо ми українці. І нам зрозумілі причини, що змусили вас воювати з нами".

За своє бурхливе життя генерал Яків Гандзюк (1873-1918 рр.) зазнав численних поранень, отримав чимало нагород, і був дійсно бойовим командиром, що не ховався за спинами своїх вояків, а часто-густо сам водив їх у багнетні атаки на ворога.

Народився Яків Григорович Гандзюк 21 березня 1873 р. в с. Багринівці (нині Літинський район Вінницької області) в багатодітній селянській родині. Батько Якова був відставним бомбардиром. Освіту майбутній генерал почав здобувати на рідній Вінниччині, зокрема закінчив п'ять класів Вінницького реального училища, а згодом став випускником Одеського військового піхотного училища юнкерів у 1896 р. і отримав звання підпоручника, крім того, завершив окружні курси по підготовці штабс-капітанів. Військову службу розпочав у 1891 р. рядовим в 47-у піхотному Українському полку.

Російсько-японську війну 1904-1905 років закінчив у чині штабс-капітана з трьома бойовими орденами. Брав участь у найтяжчих боях імператорської армії - під Ляояном, Сандепу, Мукденом, на річці Шахе.

Особливо відзначився офіцер Гандзюк на фронтах Першої світової війни, де командував послідовно 147-м Самарським, 91-м Двінським та 416-м Верхньодніпровським піхотними полками, а 1917 року - 104-ю піхотною дивізією 34-го армійського корпусу.

9 лютого 1918 року генерал Гандзюк був розстріляний більшовиками у Києві поблизу будівлі Олексіївського інженерного училища (нині Київський військовий ліцей імені Івана Богуна).

Коли Україна була визволена від червоної чуми, під час гетьманування П. Скоропадського влітку 1918 р. з допомогою Гаєвського тіла Я. Гандзюка і Я. Сафонова відшукали в одній з численних київських братських могил. При активній участі П. Скоропадського, який добре знав Якова Гандзюка, обох було перепоховано з військовими почестями на території Свято-Михайлівського Видубицького монастиря в Києві, де сьогодні знаходиться могила Я. Гандзюка.

Слава українському герою, генералові Якову Гандзюку, видатному сину Вінниччини, який зумів чесно жити і гідно вмерти не заплямованим бойовим офіцером в ім'я національної української держави.

 

Літинська районна державна адміністрація
Весь контент доступний за ліцензією 
Creative Commons Attribution 4.0 International license, якщо не зазначено інше.

вул. Соборна, 7, смтЛітин, 22300, 
тел./факс: (04347) 2-12-05, тел. 2-14-63